|
1 У
психолого-педагогічній практиці послуговуються термінами "життєва
криза" та "кризові ситуації". Саме поняття "криза"
характеризує стан, породжений проблемою, яка постала перед індивідом і якої він
не може розв'язати за короткий час і звичним способом. Життєва криза
характеризується внутрішнім відображенням світу особистості, яке проявляється у
різних формах її переживання. Стосовно змін, які відбуваються у психіці та
поведінці людини, то вони можуть відбуватися повільно, поступово, або ж,
навпаки спонтанно, що призводить до кризових ситуацій.
Життєву кризу умовно поділяють
на три ступені: поверхову, середню та глибоку. Поверхнева криза у підлітків
характеризується тривогою, роздратуванням, негативним настроєм, нестійкістю в
прийнятті рішень, розгубленістю. Це приблизно припадає на 11-12 років, тобто
початок підліткової кризи. Криза середньої ваги проявляється в певних
порушеннях роботи організму підлітка. Він швидко втомлюється, в нього
песимістичні погляди. Глибинна криза підлітків супроводжується певним
роздратуванням, заглибленням у себе та великим переживанням щодо власного
зовнішнього вигляду. На цьому етапі вирішальну роль відіграє статевий потяг,
адже перше розчарування в коханні призводить до глибинного депресивного стану.
Це припадає приблизно на період кінця підліткового віку (14-15 років) .
Щодо соціалізації підлітка в
період кризи, то вона проходить дуже складно не лише для дітей, а й для
дорослих, тому що зростають вимоги до соціальної і моральної зрілості, що
призводить до розгубленості підлітків у соціумі. Своєрідність соціальної
ситуації розвитку підлітка залежить від входження його в нову систему відносин
і опанування нових соціальних функцій. Таким чином, формується нова позиція
підлітка, але найголовнішою зміною в даній ситуації є опанування і засвоєння
якостей. І тому дуже важливим є те, щоб найближче оточення підлітка було
позитивного спрямування та характеризувалося сприятливою атмосферою, тому що
зміна соціальної ситуації підлітка відіграє важливу роль в подальшому
його становленні та засвоєнні нових змін. Отже, для суспільства важливим є те,
щоби підліткова криза не несла девіацій в подальшому переході в юнацтво, щоби
була створена сприятлива атмосфера для підлітків.
Сучасне суспільство характеризується
тим, що сфери його життєдіяльності прискорюють психологічне і фізичне дозрівання
підлітків. В результаті цього змінюються соціально-психологічні новоутворення,
які ґрунтуються на особистісному самоствердженні, дорослості, потребі у
спілкуванні, формуванні нового світогляду. Прагнення підлітка стати швидше
дорослим водночас посилює в нього негативізм до будь-яких вимог старших, що
призводить до ускладнень у взаємовідносинах з ними.
Соціальна ситуація розвитку
підлітка особливо залежить від сім'ї та власної соціальної активності,
спрямованості на засвоєнні нових зразків поведінки та цінностей на будову
стосунків з дорослими. Це дає змогу підлітка підключити до суспільно-корисної
діяльності за допомогою якої розширюється сфера світосприйняття .
2
Підлітковий вік іноді називають тривалою кризою. У підлітковому віці емоційний
фон стає нерівним, нестабільним. Емоційна нестабільність підсилює сексуальне
збудження, супроводжує процес статевого дозрівання. Статева ідентифікація
досягає нового, більш високого рівня. Завдяки бурхливому зростанню і перебудові
організму в підлітковому віці різко підвищується інтерес до своєї зовнішності.
Формується новий образ фізичного «я». Через його гіпертрофованої значущості
дитина гостро переживає всі вади зовнішності, дійсні і уявні. З'являється
відчуття дорослості — відчуття себе дорослою людиною, центральне нововведення
молодшого підліткового віку. Виникає пристрасне бажання якщо не бути, то хоч би
здаватися або вважатися дорослим. Відстоюючи свої нові права, підліток захищає
багато сфер свого життя від контролю батьків і часто йде на конфлікти з ними.
Окрім прагнення до емансипації, підліткові властива сильна потреба в
спілкуванні з однолітками.
У всіх випадках кризові періоди
виникають під час кардинальних психологічних змін і змін провідної діяльності.
Практично всі вікові кризи супроводжуються примхливістю, некерованістю і
упертістю дитини, його загальною емоційною нестійкістю. Дитина чинить опір
всьому, що виходить від дорослого, його часто мучать денні і нічні страхи, які
можуть привести навіть до психосоматичних розладів, які повинні враховуватися
дорослими (батьками, вчителями, вихователями).
Таким чином, вивчення і оцінка психічного і фізичного розвитку дитини можуть
допомогти в ранній діагностиці, лікуванні і профілактиці захворювань у дітей і
підлітків.
Підлітковий період виокремлюється не у
всіх суспільствах, а лише у спільнотах з високим рівнем цивілізації.
Індустріальний розвиток призводить до того, що потрібний все більш тривалий час
для суспільного і професійного навчання дітей і відповідно розширення рамок
підліткового віку.
У літературі цей період описаний під
різними назвами: підлітковий, перехідний, пубертальний, пубертатний, отроцтво,
негативна фаза віку статевого дозрівання, вік другого перерізання пуповини.
Різні назви відображають різні сторони змін, що відбуваються в житті підлітка.
3Статеве
дозрівання
Приіхід підліткового віку зі всією очевидністю виявляється в різкому змужнінні
організму, раптовому збільшенні зростання і розвитку вторинних сексуальних
ознак.
У дівчаток цей процес починається
приблизно на 2 роки раніше і триває протягом коротшого часу (3-4 року), ніж у
хлопчиків (4-5 років). Цей вік вважається періодом вираженого збільшення
сексуальних бажань і сексуальної енергії, особливо у хлопчиків.
З фазами біологічного дозрівання у підлітків збігаються фази розвитку
інтересів. З одного боку, втрачається інтерес до речей, які його цікавили
раніше (презирливе відношення до дитячих забав, "небилиць" і т.д.).
При цьому не втрачаються ні навики, ні механізми поведінки, що склалися. З
іншого боку, виникають нові інтереси: нові книги, в основному, еротичного
характеру, гострий сексуальний інтерес.
Під час зміни інтересів є момент, коли здається, що у підлітка взагалі
відсутній який би то не було інтерес.
Пізніше,
на початку нової фази, у дитини з'являється безліч нових інтересів. З них
шляхом диференціації вибирається ядро інтересів. Причому спочатку це
відбувається під знаком романтичних прагнень, під кінець – реалістичний і
практичний вибір одного стійкого інтересу, пов'язаного з
основною життєвою лінією, що обирається підлітком.
Провідна
діяльність
Провідна діяльність – інтимно-особове спілкування з однолітками. Ця діяльність є своєрідною формою відтворення
між однолітками тих відносин, які існують серед дорослих людей, формою освоєння
цих відносин. Відносини з однолітками більш значущі, ніж з дорослими,
відбувається соціальне
відособлення підлітка від своєї генеалогічної сім’ї.
4 Зазнає якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись
і диференціюючись, пізнавальні інтереси підлітків стають виразнішими,
стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені вимоги до уваги
підлітків, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й
відволікатись від сторонніх показників. Навчання вимагає як мимовільної, так і
довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння
розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати
в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.
Підлітки прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи
при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо.
Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних
логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими,
обґрунтованими.
Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості.
Підлітки використовують різноманітні засоби запам'ятовування: логічну обробку
матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування.
Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш
вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.
Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння
користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом,
зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого
авторитету в колективі. У зв'язку з цим посилюється інтерес до оволодівання
засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки
розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім
мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок.
У цьому віці зростає значення праці в житті, розширюється участь
дітей у продуктивній трудовій діяльності в школі і поза нею. Це відповідає їх
фізичним можливостям і потребам. Підлітки здатні до тривалої систематичної
праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності. їх
приваблює праця, в якій можуть виявляти певну ініціативу і творчість.ціальне відособлення підлітка від своєї
генеалогічної сім'ї.
5 Колектив
має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з
найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє
місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним
або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх,
недостатньо усвідомлених позицій дитини. Але в процесі їх прояву, оцінювання
колективом підліток під впливом колективної думки починає усвідомлювати свої
устремління, домагання, вчинки і місце в колективі, стає суб'єктом виховання.
6 Особливого значення набувають дружба
і товаришування,
7 які
стають активними, набирають нових форм: просто товариші, близький товариш,
друг. Важливим фактором формування особистості підлітка є дружні взаємини з
батьками. У цьому віці втрачають своє значення "керування” і "підкорення”,
категоричне наслідування авторитету. І це природно, адже підліток є вже
напівдорослою людиною, має власні оцінні судження, вміє їх обстоювати і
доводити. Дружба між батьками і дітьми — один із каналів виховного впливу на
дитину. Тільки дружні взаємини викликають підлітка на відвертість, допомагають
дізнатися про переживання дитини, впливати на них, використовуючи для цього
силу власного досвіду та авторитету.
Підлітковий вік ще називають критичним. Справді, кризи бувають,
але вони не є неминучими. Цей період може стати важким у виховному відношенні,
якщо батьки, вчителі не обізнані з особливостями розвитку підлітків, не
зважають на них і продовжують діяти, як раніше, або, навпаки, ставлять до них
такі вимоги, як до дорослого. Підлітки потребують особливої уваги, любові до
себе. Труднощі зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в
психічному житті дітей, поважають нові його тенденції, сприяють реалізації підлітків,
відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь
у громадському житті.
8 Становлення особистості.
Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями особистісного зростання
старшокласників.
Збагачується емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки
завдяки конкретним об'єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види
діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові
обов'язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання.
Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у
суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного життя породжують
глибокі, міцні й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом
і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму,
дружби і товаришування, честі, обов'язку і відповідальності. У зв'язку з
розвитком свідомості, оцінювання власних вчинків, формується таке складне
почуття, як совість.
Совість — особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної
самосвідомості.
Вона постає внаслідок самооцінки
особистістю за критеріями добра і зла, справедливості, порядності своїх вчинків
і дій, нерідко виявляється у формі болісного усвідомлення своїх вад, моральної
недосконалості.
Особливо загострюються почуття, пов'язані з усвідомленням свого
"Я”, власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів,
спілкування з ними — важливе джерело емоційних переживань старшокласників.
9 Зрозвитком
свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові
якості. Закріплюється здатність
керуватись у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями,
усвідомлення своїх обов'язків. Зміцнюються сила волі, витримка, наполегливість,
самоконтроль. Збагачується мотиваційна база вольових дій, здатність до
критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності
й самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність.
Вибір професії стає центром психологічного розвитку
старшокласників. У зв'язку з виникненням життєвих планів у них формується
вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього
самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце виступають
відповідальність перед собою, почуття суспільного обов'язку, ідейні
переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають керуватися в
повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов'язання,
самонаказу.
Формуються основні риси характеру особистості. Дедалі більшого
значення набуває система переконань, нових потреб, інтересів та ідеалів, які
визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе,
суспільних обов'язків.
Спілкування з ровесниками та дорослими. Фактором формування
особистості у цей період є спілкування з ровесниками, дорослими. Впливовим є
класний колектив, в якому проходить значна частина життя молоді, відбувається
навчальна діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що
регулюються правилами, нормами колективного співжиття. Формуються різні види
мікрогруп — групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії.
Порівняно з підлітками, юнаки більше приділяють уваги внутрішнім якостям
друзів: інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам
тощо, ставлять високі вимоги до дружби.
10 Відбуваються
зміни у ставленні старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і
вчителів. Основним стає принцип рівноправності. Воно починає залежати від того,
наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої людини,
правильно оцінюють їх. Проте можливість конфліктів з дорослими не зникає.
Молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими передусім у якостях
дорослих: їх консервативному способі мислення, прихильності до застарілих
правил поведінки, суворому дотриманні давніх звичаїв, застарілості етичних
переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірному обмеженні свободи
молодих людей, вимаганні від них повної слухняності, неадекватних методах
виховного впливу. Водночас серед причин конфліктів, що залежать від них самих,
старшокласники називають низьку успішність, порушення правил поведінки,
ігнорування слушних настанов батьків, зневажливе ставлення до їх рекомендацій,
вказівок, доручень та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість,
егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).
Загалом молодь охоче вислуховує поради, аргументовані пояснення,
наставляння батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них авторитетом,
довірою. Таке ставлення до дорослих пов'язане з пошуками молодими людьми свого
місця в суспільстві, друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.
|